Важливу роль у піднесенні аграрного сектора економіки фахівці відводять ріпаку. Завдяки унікальним властивостям культури він набуває все більшого поширення в різних сферах життєдіяльності. Рослина було створено шляхом схрещування городньої і польовий капусти і відноситься до сімейства хрестоцвітних. У порівнянні з соняшником, вирощування ріпакового культур вимагає менше витрат при однаковій врожайності і вартості. Вчені виділяють два різновиди ріпаку – озимий та ярий. Технологія вирощування кожного з них має свої характерні особливості.
Обробіток ярого ріпаку
Ярова культура менш популярна, ніж озима. На початковому етапі розвитку рослини сильно схильні до пригнічення бур’янами через повільне зростання, тому слід заздалегідь подбати про очищення площі від шкідників. Унікальні властивості ріпаку дозволяють використовувати його в сівозміні з будь-якими іншими господарськими культурами. Однак попередниками рослини не повинні бути культури, які мають з ним спільних шкідників. Як попередників рекомендується використовувати:
- зернобобові;
- озиму пшеницю;
- ячмінь.
Коренева система рослини благотворно впливає на стан грунту, покращуючи її фітосанітарний стан і водно-фізичні властивості. Як грунту слід вибирати чорноземи, які характеризуються слабокислою і нейтральною реакцією сольового розчину. Її підготовка – важливий агротехнічний прийом, який безпосередньо відіб’ється на розвитку кореневої системи, отриманні своєчасних сходів, а також на кількості врожаю і його якості.
Підготовка ґрунту
Даний прийом агротехніки включає кілька основних етапів:
- боротьба з бур’янами;
- збереження вологи;
- вирівнювання грунту;
- передпосівна підготовка (боронування, культивація, коткування площі).
Кращим строком для посіву ріпаку вважається рання весна. У цей період температура грунту на глибині 5 см коливається від -5 до -7 ° С, що дозволяє культурі конкурувати з бур’янами, максимально використовувати вологу і не піддаватися шкідників. При більш пізньому посіві можна недорахуватися від 1,8 до 5,5 ц/га насіння, а кількість масла в них може знизитися на 43,8%. Хрестоцвіті рослини досить гостро потребують мінеральних добривах, переважно в азотних. Ріпак не є винятком – це говорить про те, що удобрювати необхідно навіть родючі грунти. Азот сприяє зниженню синтезу жирів і вуглеводів в той час, коли синтез білка значно зростає.
Рекомендації по посіву і догляду
Сорт рослини займає не останнє місце в агротехнічних прийомах. Сьогодні селекціонери пропонують двостатеві сорти, які здатні підвищити вміст олії в насінні до 50% і забезпечити врожайність 27-30 га. Це досягається за рахунок відсутності в насінні глюкозинолатів і ерукової кислоти. Виробляти засів необхідно рядковим способом, при якому глибина повинна бути дорівнює 1,5-2 см, густота стояння – 100-120 рослин/квадратний метр, ширина міжрядь – 15 см. Для боротьби з шкідливими організмами використовують:
- бутизан – відмінно справляється з двосім’ядольних і злаковими в період першої фази;
- лонтрел – при засміченості подмаренником і осотом;
- фюзилад супер – проти злакових.
Найбільшу небезпеку для ярого ріпаку представляють ріпаковий квіткоїд та хрестоцвіті блішки. У боротьбі з цими шкідниками доцільно застосовувати сума-альфа 5% к.е., децис 12,5% к.е.,Фастак10% к.е..
Збір культури
Виробляти збір врожаю слід при 10-13% вологості насіння. Нижчі показники можуть негативно відіб’ється на кількості з можливістю втрати до 50%. За 10-14 днів до передбачуваного збору рекомендується здійснити десикацию реглоном або раундапом. Процес обмолоту необхідно ретельно контролювати, щоб уникнути пошкодження насіння.
Агротехніка озимого ріпаку
Культура може використовуватися в якості попередника для перцю, огірків, кабачків, помідорів, картоплі, зернових культур. Категорично не рекомендується сіяти після ріпаку капусту і буряк. Посів насіння слід проводити в 2-3 декаді серпня, щоб до зимових холодів рослини досягали 25 см у висоту і мали 6-8 листків. При більш пізньому засіву площі виникає ризик вимерзання культури. Вибір грунту для обробітку ріпаку не варто недооцінювати. Найкраще для рослини підходять чорноземи, але також можна використовувати удобрення суглинну і супіщану грунту. Слід знати, що кислі грунти можуть привести до уповільнення зростання культури. Ріпак любить вологу, але не перезволоження. Саме тому грунту, які характеризуються застоєм води, він не переносить. Готувати грунт до засіву необхідно за допомогою плоскореза Фокіна або культиватора. За допомогою них же проводиться збір урожаю. Засів площі здійснюється з розрахунком 150-200 грам насіння на 100 кв.м. при глибині 2-3 см. Ширина міжрядь повинна дорівнювати 30-45 см. При бажанні досягти більш рівномірного посіву, насіння перемішують з піском. Як і для ярового, для озимого ріпаку велике значення має застосування добрив. Рекомендована норма для чорноземних грунтів становить N-60, P-60, K-60, а для темно-сірих – 90-120, 40-60, 120-150 відповідно. Особливо важливим мінеральним добривом є азот. Період вегетації може проходити з такими хворобами як альтернаріоз, пероноспороз, склеротініоз. При перших ознаках ураження рослин слід застосувати відповідні розчини фунгіцидів для обприскування.